Захисник чи самозванець: чи справді Корбан очолює “Штаб оборони Дніпра”? —

Корбан-=

Після позбавлення Геннадія Корбана українського громадянства його соратниками була розгорнута масштабна інформаційна кампанія по його захисту. В її основі — твердження нібито про важливу роль бізнесмена в обороні Дніпра, чи то цілої області. Начебто його заборона на в’їзд до України підриває можливість чинити спротив російським загарбникам.

Об этом сообщает Слон РУ



Такі заяви політиків далекі від реальності: адже після встановлення правдивих фактів Г. Корбан насправді “очолює” фейкову структуру, не передбачену законодавством. І як наслідок, будучи ніким з юридичної точки зору, бізнесмен тривалий час мав доступ до військової таємниці.


Варто нагадати, що до війни імідж Корбана був, відверто кажучи, суперечливим. У 2014 році бізнесмен був у команді Ігоря Коломойського, коли той очолював Дніпропетровську ОДА. Коломойському на певний час вдалося створити серед широкого загалу враження “рятівника” Дніпропетровщини від перетворення їїна сепаратистську “народну республіку”. Цей образ почав руйнуватися на тлі справи Приватбанку та проросійських заяв олігарха в останні роки.


Корбан-

Так само і Корбан (до якого були питання у 2014 році, як заступника голови ОДА, якого називали одним із організаторів трагічної для українських добровольців Іловайської операції) почав випадати з образу “оборонця Дніпра”: затримання у 2015 році, підозра у розкраданні грошей благодійного фонду, і скандали останніх років, коли бізнесмена називали “тіньовим мером” та звинувачували в оборудках.


Проте на початку нового — широкомасштабного — етапу війни люди, здебільшого, “прийняли” Корбана як нове старе “обличчя” оборони Дніпра. Тому шоком для багатьох став указ президента про позбавлення його громадянства.


У ЗМІ новину про заборону в’їзду Корбана на територію України подавали під такими заголовками: “Прикордонники не пустили керівника тероборони Дніпра”, “Очільника штабу оборони Дніпропетровщини позбавили українського паспорта та не пустили в Україну”. Одразу впадало в вічі те, що журналісти ніяк не могли дійти згоди: яку саме посаду в системі Сил оборони обіймає Геннадій Корбан?


Тепер розкладемо все по полицям.


Ця плутанина почалась ще з перших місяців війни. Найчастіше у ЗМІ Геннадія Корбана називали “керівником Центру тероборони Дніпра”, або: “керівник Штабу тероборони Дніпра”, “керівник тероборони Дніпра”, “голова Штабу оборони Дніпропетровської області”…


Виникає питання, то Корбан очолює “штаб” чи “центр”? “Тероборони” чи “оборони”? Дніпра чи області? Очевидно, що орган військового управління повинен мати якусь конкретну назву, місце в структурі, відповіднутериторіальну прив’язку. У липні, коли спалахнув скандал із паспортом, журналісти нарешті вирішили з’ясувати: то яку ж офіційну назву має посада Геннадія Корбана?


Був направлений відповідний запит до Регіонального управління Сил Територіальної оборони “Схід”. Керівник управління — полковник ЗСУ Валерій Курач — дав неочікувану відповідь: Геннадій Корбан не є військовослужбовцем, та не обіймає керівних посад у структурі сил територіальної оборони Збройних сил України. Журналістів перенаправили до Дніпропетровської ОВА та Дніпровської міськради: мовляв, із питаннями щодо Корбана звертайтеся до них.


Соратники Геннадія Корбана негайно взялися спростовувати цю інформацію. Прес-служба Дніпровської міської ради оприлюднила документи, якінібито підтверджують значну роль Корбана у захисті м. Дніпра. А саме, це — розпорядження голови Дніпровської міської ради Бориса Філатова від 28 лютого 2022 року, з якого ми нарешті дізнаємося, як насправді називається посада Корбана — “керівник штабу ради оборони Дніпра”.


Раду оборони Дніпра, як з’ясувалось, утворив мер Борис Філатов. Сам Філатов є головою ради, Геннадій Корбан — керівником її штабу. Цікаво, що, оприлюднивши офіційний документ, мерія Дніпра сама викрила у себе брехню. Адже у відкритому листі до Володимира Зеленського на захист Геннадія Корбана Борис Філатов назвав свого товариша “керівником Штабу Територіальної оборони Дніпра”. Під цим зверненням підписалось більше сотні людей, зокрема — мери міст, громадські діячі, спортсмени, митці. Всіх їх, як виявилося, пошили у дурні.


Що ж собою являє ця “Рада оборони”?


Довідка: Створення Рад оборони в умовах воєнного стану передбачає стаття 14 закону “Про оборону України”. Рада оборони, згідно з документом, — це орган, що керує “виконанням на відповідній території заходів щодо оборони України”. Такі органи, як визначив законодавець, можуть створюватися обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також — державними адміністраціями міст зі спеціальним статусом — Києва та Севастополя.


Як бачимо, у цьому переліку немає обласних центрів, і зокрема — міста Дніпро.


Ради оборони не мають стосунку до структури Сил територіальної оборони. Цю структуру чітко окреслює закон “Про основи національного спротиву”. Він передбачає утворення зон територіальної оборони, межі яких відповідають межам областей та Автономної Республіки Крим. Керівниками зон ТрО є керівники обласних військових адміністрацій. У нашому випадку — керівником зони тероборони Дніпропетровщини є голова ОВА Валентин Резніченко. Штабами зон тероборони керують командири відповідних бригад Сил ТрО ЗСУ.


Поставити крапку у питанні причетності Геннадія Корбана до військового командування спробував народний депутат Микита Потураєв, який надіслав запити до трьох структур — Сил територіальної оборони, Міністерства оборони та Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Всі вони заперечили співпрацю з Корбаном у будь якій структурі оборони м. Дніпро. Зокрема, керівник штабу — заступник командувача Сил Тро ЗСУ бригадний генерал Сергій Собко у своїй відповіді майже дослівно повторив заяву свого підлеглого Валерія Курача.


Тож питання причетності Корбана до офіційної структури територіальної оборони можна вважати закритим.


А що ж із “Радою оборони”? Як я зазначав вище, закон не передбачає створення Рад оборони міст, за винятком Києва та Севастополя. Рада оборони міста Києва була утворена 24 лютого 2022 року — розпорядженням Київської міської державної адміністрації. Дніпро — це єдине місто, крім столиці, де був створений аналогічний орган.


Дніпровська мерія, ймовірно, апелюватиме до указу Володимира Зеленського про введення воєнного стану в Україні. Пункт 6 цього указу приписує: “Обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню”. Тут президент не уточнив, які саме органи місцевого самоврядування уповноважені створювати Ради оборони. Згідно з законом, нагадаю, — це ОДА, Рада міністрів АР Крим, адміністрації Києва та Севастополя.


Але, є ще один нюанс: і у законі, і в указі йдеться про те, що Ради оборони утворюють саме органи місцевого самоврядування, а не одноосібно їхні голови. З огляду на це, Борис Філатов мав би скликати сесію Дніпровської міської ради та винести цю пропозицію на її розгляд. Натомість, мер фактично узурпував повноваження міськради та утворив нібито “орган військового керівництва” одноосібно.


Таким чином, що ми маємо в сухому залишку, а те, що “Рада оборони Дніпра” — це де-юре нелегітимний орган, не передбачений законодавством і утворений одноосібно міським головою, який не мав на це жодних повноважень.


Такі дії міського голови, принаймні, є поза законом, та мають ознаки загрози національній безпеці країни. Не виникало взагалі ніяких запитань, якби “Рада оборони Дніпра” діяла б як дорадчий орган при міському голові, чи як волонтерська організація, що могла б просто акумулювати та передавати ЗСУ допомогу, не втручаючись у військове управління. Проте 29 липня прес-служба Дніпровської міської ради оприлюднила відповідь керівника Регіонального управління Сил ТрО “Схід” полковника Валерія Курача — цього разу на запит журналістів комунального телеканалу “ДніпроTV”. У документі йдеться про те, що представники Сил територіальної оборони брали участь у засіданнях “Штабу ради оборони Дніпра”. Головував на них Геннадій Корбан. Чомусь саме на його ім’я (а не на ім’я Бориса Філатова — “голови ради оборони”) військові — командири підрозділів ТрО — складали заявки щодо матеріально-технічного забезпечення своїх частин. Невідомо на якій підставі Корбан їх задовольняв, самовільно розпоряджаючись коштами міста. Загалом видав матеріальних цінностей на понад 105 мільйонів гривень.


Виходить, що військові проводили наради, на яких були присутні люди, які з юридичної точки зору є “ніким”. У найкращому разі їх можна назвати волонтерами. З людьми, які не мають жодних допусків до державної таємниці (Геннадій Корбан не є ані держслужбовцем, ані депутатом), обговорювали становище на фронті та потреби конкретних військових частин.


Виникають питання до Служби безпеки України, яка не помічала існування незрозумілого органу, що втручається у військове управління. Судячи зі слів Корбана в останніх інтерв’ю: наразі контррозвідка його діяльністю таки зацікавилась. Можливо цей інтерес небезпідставний, особливо, з огляду на те, що західні партнери ще торік висловлювали занепокоєння через існування “регіональних олігархічних мереж”, згадуючи в цьому контексті про Геннадія Корбана (стаття американського аналітичного центру Atlantic Council). Водночас, британський журналіст Тім Вайт у своєму розслідуванні казав про можливі зв’язки Корбана та Філатова з Росією. Зокрема, йшлося про проросійських діячів в оточенні дніпровської влади, тісні стосунки мера Дніпра з Російською православною церквою.


Ще один цікавий момент- це виїзд Геннадія Корбана за кордон. Бізнесмен стверджує, що “відпросився” у керівника Дніпропетровської ОВА Валентина Резніченка. Гаразд, але чи підписував він підписку про нерозголошення державної таємниці? Адже, як з’ясувалося, Корбан мав доступ до військових секретів. Цього питання йому чомусь інтерв’юери не ставлять. З ким міг зустрічатися бізнесмен за кордоном, перебуваючи поза наглядом українських спецслужб? У вже згаданому розслідуванні Тіма Вайта йшлося про можливу причетність Корбана до Іловайської трагедії у 2014 році, — тодішнього заступника голови Дніпропетровської ОДА називають одним із ініціаторів трагічної для українських добровольців наступальної операції.


У вже згаданому інтерв’ю “Радіо НВ” Геннадій Корбан наполягає, що далі продовжує керувати “Штабом оборони Дніпра”, перебуваючи за кордоном і не будучи громадянином України. Раніше Борис Філатов також заявив, що Корбан і далі “абсолютно включений до роботи Штабу” після припинення його українського громадянства. Як таке можливо та чи продовжують військові ділитися з ним секретною інформацією?


Складається враження, що вся історія зі створенням псевдооргану — це спроба влади Дніпра (демократично обраної та “тіньової” в особі Корбана) отримати таку собі “індульгенцію”, “відпущення гріхів”, приписавши собі статус “головних оборонців” міста (чи то навіть цілої області). Не будемо відкидати можливий реальний внесок вказаних осіб в оборону країни. Але, зрештою, до допомоги армії нині так чи інакше залучена, мабуть, більшість українців. Проте не всі роблять на цьому політичний капітал, не всі намагаються перетворити свій внесок в оборону на “щит”, що дозволяє нехтувати законами.


Ще гостріше постає питання національної безпеки: абсолютно стороння людина, користуючись хаосом у перші дні російського вторгнення, змогла дуже легко отримати доступ до секретної інформації про оборону, а також — впливати на ухвалення військових рішень. Це відбувалося у той момент, коли компаньйон Корбана — мер Дніпра Борис Філатов — сумнівався, чи варто взагалі чинити спротив росіянам. Того ж самого дня, коли Філатов призначав свого товариша на фейкову посаду, він провів секретну нараду, начебто відеозапис якої на початку червня з’явився у мережі. Як чути на відеозапису міський голова Дніпра не вірив у здатність ЗСУ протистояти окупантам, прогнозував можливе падіння Києва та виконання вимог Кремля — федералізацію та фінляндизацію України. Посилався і на якісь джерела “с той стороны”. Такі люди у критичний момент оборони країни узурпували військове керівництво, а це вже питання якими б мала займатися Служба безпеки України та інші органи нацбезпеки — щоб негативні сценарії по втраті територіальної цілісності і суверенітету країни більше не повторювалися.


Олександр КУЛІКОВСЬКИЙ

Источник: Компромат